Розвиток пізнавальних інтересів учнів на уроках математики

 Відділ освіти Великоновосілківської райдержадміністрації

Андріївська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів

Розвиток пізнавальних інтересів учнів

на уроках математики

Методичні рекомендації

Горобець Н. О.

Укладач:

Горобець Н. О. – учитель математики вищої категорії

                            Андріївської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів

Рецензенти:

Кузьменко Р. П. – методист Великоновосілківського районного методичного

                              кабінету

Шилова Ю. В. – керівник районного методичного об’єднання вчителів

                            математики; вчитель математики Великоновосілківської

                            загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 2

         В методичних рекомендаціях розкриті умови, способи та методи, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів учнів середнього шкільного віку на уроках математики. Виділено основні поняття з даної теми, висвітлено шляхи розвитку пізнавальних інтересів учнів у педагогічній думці.

         Використання методичних рекомендацій сприяють розвитку пізнавальних інтересів, дозволяють пожвавити урок і зробити його незвичним, дають можливість вирішити одне з найголовніших завдань – підвищення рівня навчальних досягнень учнів з математики.

Розвиток пізнавальних інтересів учнів на уроках математики

Зміст

         Вступ…………………………………………………………………………….......4

1.     Актуальність теми……………………………………………………………5

2.     Теоретичні основи розвитку пізнавальних інтересів учнів………………  6

3.     Методичні рекомендації щодо розвитку пізнавальних інтересів на уроках математики……………………………………………………………… …..8

4.     Висновки…………………………………………………………………    14

5.     Список використаних джерел……………………………………………. 15

Вступ

         Проблема розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках математики завжди була і буде однією з найактуальніших в світі. Ще К.Д.Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти в навчальну працю учнів для того, щоб процес пізнання був більш продуктивним, радив зробити серйозну навчальну працю дітей по можливості цікавою і полегшити її.

                   Мета: відпрацювати методи та прийоми розвитку пізнавальної активності учнів, організувати та зацікавити дітей, стимулювати їх активність, будити уяву, створювати радісний настрій, давати можливість викликати активну роботу думки і направити її в потрібне русло – на оволодівання навчальним матеріалом, викликати увагу, інтерес і активність класного колективу, дати можливість кожному учневі працювати у відповідному  темпі і проявити свої здібності і уміння.

         Основна мета роботи полягає в забезпеченні умов для формування сукупності знань, умінь, навичок навчально-пізнавальної діяльності, в розробці методичних рекомендацій для розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках математики.

         Для реалізації цієї мети  я ставлю перед собою наступні завдання:

1.     опрацювати психолого-педагогічну літературу відповідно до теми;

2.     визначити умови та способи для розвитку пізнавальної діяльності.;

3.     визначити основні методи, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів;

4.     навести приклади уроків з використанням різних методів.

Суть роботи: формування в учнів діяльного стану, який характеризується прагненням до навчання, розумової напруги і проявам вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями, що і є, по суті, розвитком пізнавальних інтересів.

         Об’єкт: процес навчання на уроках математики.

         Предмет: процес розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках математики.

         Гіпотеза: розвиток пізнавальної діяльності учнів. Виникнення інтересу до математики у значної кількості учнів залежить більшою мірою від методики її викладання, від того, наскільки вміло буде побудована навчальна робота.

         Прогнозування: довести або спростувати, що використання створених методичних рекомендацій активізує пізнавальну діяльність учнів, мною була проведена практична робота з їх застосуванням.

         Контингент: учні 5 - 9 класів Андріївської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів.

І. Актуальність теми.

         Розбудова української системи освіти на засадах демократизації, гуманізації, цінності особистісного розвитку людини зумовлює особливу актуальність проблеми методики розвитку пізнавальних інтересів учнів. Пильна увага до проблеми пізнавальної активності у процесі навчання, інтересу до знань характерна для сучасного періоду розвитку школи.

         Досвід розроблено до завдань і пріоритетів визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1992), законом «Про освіту» (1996), законом «Про загальну середню освіту» (1999), «Національною доктриною розвитку освіти у ХХІ столітті», Конституцією України, Державною програмою «Вчитель», відповідними актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

                  Досягнуті результати розбудови національної системи освіти, її демократизації за роки незалежності України проаналізовано на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти (2001 рік), її подальшу стратегію визначено у Національній доктрині розвитку освіти.

Математика об’єктивно є однією з найскладніших шкільних дисциплін і викликає суб’єктивні труднощі у багатьох учнів. Математика завжди, незважаючи на всілякі вдосконалення в методі викладання, залишається для учнів важкою роботою, тому зацікавити вивченням математики й підтримувати цей інтерес у школярів є актуальним завданням для вчителя математики на кожному уроці.

Навчальна діяльність йде більш успішно, якщо в учнів сформовано позитивне відношення до навчання, є пізнавальний інтерес і потреба в пізнавальній діяльності, а також, якщо у них виховані почуття відповідальності й обов’язковості.

         Розвиток активності, самостійності, ініціативи, творчого ставлення до справи – це вимога самого життя, що визначають багато в чому той напрямок, у якому слід удосконалювати навчально-виховний процес. Процес розвитку суспільства нерозривно пов’язані з розвитком творчої активності людей у всіх сферах суспільної і виробничої діяльності. Без розвитку пізнавальної активності, уміння самостійно поповнювати свої знання, не можна вирішити завдання з формування нової людини.

           ІІ. Теоретичні основи розвитку пізнавальних інтересів учнів.

         Пізнавальний інтерес розглядається як джерело самостійного здобуття знань; він підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню.

         Вченими встановлено три основні рівні розвитку пізнавального інтересу:

1)    безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов’язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці;

2)    інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ;

3)    інтерес до причинно-наслідкових зв’язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ.

Проблема стимулювання, спонукання школярів до навчання не нова: вона була поставлена ще в 40-50-і рр.. І.А.Каіровим, М.А.Даниловим, Р.Г.Лембер. у наступні роки до неї було привернуто увагу провідних методистів нашої країни (В.Г.Разумовській, А.В.Усова, Л.С.Хіжнякова та ін.). Вони поставили завдання формування позитивних мотивів навчання як однієї з найголовніших у навчанні математики, бо високий рівень мотивації навчальної діяльності на уроці й інтересу до навчального предмета – це перший фактор, який вказує на ефективність сучасного уроку.

Над цією проблемою працювали П.М.Лебедєв, Б.П.Єсіпов, Л.В.Занков, А.А.Окунєв, Н.В.Істоміна та багато інших вчених і педагогів. Дослідження педагогів показують, що в процесі придбання знань, умінь, навиків важливе місце займає їх пізнавальна активність, вміння вчителя активно керувати нею. Існують різні підходи до поняття пізнавальної активності учнів. Так Б.П.Єсіпов вважає, що активізація пізнавальної діяльності – свідоме, цілеспрямоване виконання розумової чи фізичної роботи, необхідної для оволодіння знаннями, вміннями та навичками. П.М.Лебедєв указує, що «пізнавальна активність – це ініціативне, дієве ставлення учнів до засвоєння знань, а також вияв цікавості, самостійності і вольових зусиль в навчанні». У першому випадку мова йде про самостійну діяльність учителя і учнів. А в другому – про діяльність учнів. У другому випадку в поняття пізнавальної активності автор включив інтерес, самостійність і вольові зусилля школярів.

Пошуки шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх пізнавальних здібностей і самостійності – задача, яку покликані вирішувати педагоги, психологи, методисти та вчителі.

При виборі тих чи інших методів навчання необхідно перш за все прагнути до продуктивного результату. При цьому учневі потрібно не тільки зрозуміти, запам’ятати і відтворити отримані знання, але й уміти ними оперувати, застосовувати їх у практичній діяльності, розвивати, адже ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активності навчально-пізнавальної діяльності учня.

Принципи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, також як і вибір методів навчання, повинні визначатися з урахуванням особливостей навчального процесу. Крім принципів і методів, існують також і фактори, які спонукають учнів до активності, їх можна назвати ще і як мотиви або стимули вчителя, щоб активізувати діяльність учнів.

Інтерес є головним мотивом активізації учнів. Даний фактор вчителю необхідно враховувати вже при формуванні учбового матеріалу. Учень ніколи не стане вивчати конкретну ситуацію, якщо вона надумана і не відображає реальної дійсності, не буде активно обговорювати проблему, яка до нього не має ніякого відношення. І навпаки, інтерес його різко зростає, якщо матеріал містить характерні проблеми, які йому доводиться зустрічати, а деколи і вирішувати в повсякденному житті.

Вивчивши теоретичний матеріал з розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках математики, виникає бажання й інтерес реалізації цього питання на практиці.

ІІІ. Методичні рекомендації до розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках математики.

Вміє вчити той, хто вчить цікаво, хто

викладає свій предмет так, щоб у душі

учня зазвучала струна у відповідь і ні на

хвилину не засипала його зацікавленість.

А.Ейнштейн

         Виховання інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання.

         Крім простого бажання вчитися, яке, на жаль, дане не всім дітям, є ще почуття інтересу. Це чудове почуття непомітне й природно втягує учнів у творчий процес мислення. Тому зацікавити вивченням математики й підтримувати цей інтерес у школярів є актуальним завданням для вчителя математики на кожному уроці.

         Систему  уроків потрібно намагатись  будувати так, щоб учні працювали з повною віддачею сил, з інтересом. Школярам подобаються завдання творчого характеру, які розвивають у них пізнавальний інтерес, абстрактне мислення: складання казок, кросвордів, ігор; виконання творчих робіт; участь у математичних змаганнях. Готуючись до уроків, необхідно керуватись  правилами:

-         Урок має бути продуманим до дрібниць, щоб його етапи логічно випливали один з одного, а учні розуміли, чому, що і за чим роблять на занятті.

-         На уроці має бути використана яскрава наочність, кольорова крейда, завдяки чому можна акцентувати увагу учнів на головному, суттєвому матеріалі.

-         На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розум не напружується. Зацікавленість виникає там, де вчителю вдається захопити дітей своєю емоційністю.

Вміння зацікавити математикою – справа не проста. Багато чого залежить від того, як поставити навіть очевидне питання, і від того, як утягнути всіх учнів до обговорення ситуації, яка склалася. Насамперед, інтерес збуджує й підкріплює такий навчальний матеріал, який є для учнів новим, невідомим, вражає їхню уяву, змушує дивуватися.

Здивування – сильний стимул пізнання, його первинний елемент. Дивуючись, людина якби прагне заглянути вперед. Вона ніби чекає чогось нового.

Учні дивуються, коли, вирішуючи завдання, дізнаються, що одна сова за рік знищує тисячу мишей, які за рік здатні винищити тонну зерна, і що сова, живучи в середньому 50 років, зберігає нам 50 тонн хліба. Таке викладання підводить до усвідомлення того, що з повсякденних явищ, що повторюються у світі, є безліч дивних речей, про які учень зможе довідатися на уроках.

Усі значні явища життя, що стали звичайними для дитини в силу своєї повторюваності, можуть і повинні приносити в навчанні нове, повне змісту, зовсім інше звучання. І це обов’язково стане стимулом інтересу учнів до пізнання.

Не все в навчальному матеріалі може бути для учнів цікавим. І тоді виступає ще одне, не менш важливе джерело пізнавального інтересу, - сам процес діяльності. Щоб збудити бажання вчитися, потрібно збудити потребу учня займатися пізнавальною діяльністю, а це значить, що в самому цьому процесі школяр повинен знаходити привабливі сторони, щоб сам процес вивчення містив у собі позитивні заряди інтересу.

Для розвитку пізнавальних інтересів необхідно виконання наступних умов:

-         уникати в стилі викладання буденності, монотонності, сірості, блідості інформації, відриву від особистого досвіду дитини;

-         не допускати учбових перенавантажень, перевтоми й низької щільності режиму роботи;

-         використовувати зміст навчання як джерело стимуляції пізнавальних інтересів;

-         стимулювати пізнавальні інтереси цікавим різноманіттям (ілюстрацією, грою, кросвордами, завданнями-жартами, цікавими вправами і т.д.)

Знання учня будуть міцними, якщо вони придбані не однією пам’яттю, не завчені механічно, а є продуктом власних міркувань і проб, і закріпилися в результаті його власної творчої діяльності над навчальним матеріалом.

Способи розвитку пізнавальної діяльності, які  потрібно використовувати на уроках :

v Створення атмосфери зацікавленості: досягнення поставленої мети, оцінка праці.

v Стимулювання до діалогу, створення ситуації спілкування, тобто такої ситуації, в якій учні повинні:

Ø Захищати свою думку, приводити в її захист аргументи, докази, використовувати набуті знання;

Ø Ставити запитання учителю, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, заглиблюватись з їх допомогою в процес пізнання;

Ø Рецензувати відповіді товаришів, твори, інші творчі роботи, вносити корективи, давати поради;

Ø Ділитися своїми знаннями з іншими;

Ø Допомагати товаришам при утрудненнях, пояснювати їм незрозуміле.

v Спонукати учнів знаходити не єдине рішення, а декілька рішень, вжитих самостійно.

v Зміна форм діяльності підвищує працездатність учнів на уроці (усна робота, робота класом, самостійна робота, індивідуальні завдання, самоперевірка, ігрові елементи);

v Фізкультурна хвилинка; можна пожартувати, дати учням зняти напругу, втому;

v Попросити учнів скласти картки-завдання одне для одного;

v Сильний учень опитує слабкого (практикується при доказі теорем);

v Заохочення будь-якої пізнавальної діяльності учнів.

v Високий темп уроку: план складається так, щоб кожна дитина була зайнята, таким чином в учнів не залишається вільного часу, щоб відволікатися (ні хвилини вільного часу на уроці).

Робота учителя з розвитку пізнавальної діяльності учнів найбільш ефективна, а якість знань учнів вища, якщо при проведенні уроків використовуються прийоми і засоби, що активізують їх пізнавальний інтерес. У  роботі потрібно  використовувати  прийоми, методи, які дозволяють залучити учнів в активну, пізнавальну діяльність.

Різні форми проведення уроку дозволяють урізноманітнити навчальний процес. Діти охоче включаються в роботу, адже тут потрібно проявити знання, кмітливість, творчість. Вони із задоволенням вирішують завдання, граючи, змагаючись.

В процесі роботи відпрацьовані  способи їх використання на різних етапах різних типів уроків.

         Кожна хвилина уроку є дорогоцінною. Кожна мить уроку, яка сприймається з емоційним навантаженням, залишається в пам’яті учнів значно довше. Тому потрібно підбирати такий матеріал, який зможе викликати подив, і як наслідок – інтерес до вивчення математики, вносить різноманітність і емоційне забарвлення у навчальну роботу, знімає втому, розвиває увагу, кмітливість.

Щоб пізнавальний інтерес постійно підкріплювався, одержував імпульси для розвитку, треба використовувати засоби, що викликають в учнів відчуття свідомості власного росту.

 Перелічимо  ряд методів, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів, дозволяють пожвавити урок і зробити його незвичайним:

1. Розрізні визначення (теореми, формули):

         Для перевірки теоретичних знань учнів готуються окремі картки з декількома визначеннями (теоремами, формулами) і розрізаються  на частини. Учневі видається набір таких частин, з яких він повинен скласти визначення (теорему, формулу).

2. Закодовані приклади:

         При розв’язанні прикладів учні вибирають вірну відповідь і записують літеру-код, відповідно до даної відповіді. По закінченню роботи у школярів з’явиться число, слово або висловлення.

Гра «Кодування відповідей»

Тема «Дії з десятковими дробами»

Учні виконують дії

0,14 + 0, 006              (0,2)         М

2 – 0, 7                       (1,3)          О

100 х 0, 012               (1,2)          Л

0,42 : 7                       (0, 06)       О

3,18 – 1,08                 (2,1)          Д

5,4 х 0,1                     (0,54)        Ц

0,4²                             (0,16)        І

         Знаходять табличку з отриманою відповіддю, на зворотному боці написана буква. Складають слово «Молодці». (Можна писати не букву, а слово, і в результаті вийде прислів’я, приказка або висловлювання великих математиків).

3. Використання матеріалу з історії математики:

         При відборі історичного матеріалу необхідно керуватися програмою з математики. Відібраний матеріал повинен відображати основні відомості розвитку математики як науки. При викладі історичного матеріалу повинні бути враховані вік учнів, рівень розвитку їх мислення, підготовка. Історичний матеріал, який використовується на уроках, повинен сприяти розвитку в учнів міцного й стійкого інтересу до предмета, більш глибокому і свідомому засвоєнню математики.

         Тема. «Довжина кола. Число π. Історична сторінка про число π.»

         Уперше обчислив π на основі теоретичних міркувань Архімед (287-212 рр. до н.е.). Він користувався дробом, який захований у вірші:

                   Двадцять дві сови сиділи,

                   І завзято говорили,

                   Як їм 7 мишей зловити,

                   Що для цього слід зробити.

                   7 мишей, що грають в жмурки,

                   У яких гладенькі шкурки…

                   Хоч спіймати їх і важко

                   Та кортіло побалакать

                   22 сови старенькі

                   Мріють 7 мишей зловити.

Який це дріб?  ()

        

         Китайські математики ще в V ст. для обчислення довжини кола користувалися числом, яке тепер називають числом Меція. Його до шостого десяткового знака обчислив голландський інженер Андрієн Антонич (1543-1620 рр.), відомий як Мецій, оскільки народився в м. Мец. Це дріб

.

         Число π  - ірраціональне, його можна виразити нескінченним неперіодичним десятковим дробом.

         У 1579 році Франсуа Вієт, застосовуючи спосіб Архімеда, знайшов перші 9 точних десяткових знаків числа π.

         У Середній Азії вже півтора століття були відомі 16 десяткових знаків, що їх обчислив в обсерваторії поблизу Самарканда астроном і математик ал-Коші. Невдовзі після Вієта його сучасник – фламандський математик Андрієн Ван Ромен також обчислив 16 точних десяткових знаків числа π. Англійський математик і обчислювач Абрагам Шарп у 1705 році обчислив 72 знаки числа π. З винаходом ЕОМ їх було знайдено десятки тисяч. У 1961 році машина обчислила π з точністю до 100 625 знаків, що становило 8 год 1 хв.

         Ми здебільшого будемо користуватися значенням π ≈ 3,14.

         За допомогою вислову

«Это я знаю и помню прекрасно:

3       1    4    1        5               9

Пи многие знаки мне лишни, напрасны!»

2       6           5        3       5              8

легко запам’ятати дванадцять цифр числа π:

                            π ≈ 3,14159265358…

         Відношення довжини кола до діаметра прийнято позначати буквою π. Це означення першим увів У.Джонс у 1706 році, узявши першу букву грецького слова «perephereia», що в перекладі означає край або обвід круглого тіла.

4. Виділення значних ознак математичних понять:

         Учитель пропонує учням ряд математичних термінів. Учням необхідно вибрати з п’яти запропонованих математичних термінів два, які найбільш точно визначають математичне поняття.

5. «Класифікація»:

         Дається п’ять слів. Чотири з них об’єднано однією загальною ознакою. П’яте слово до них не підходить. Його потрібно знайти.

6. Використовування творчих завдань:

v Складання кросвордів;

v Заслухування написаних рефератів;

v Написання математичних казок;

v Ігровий матеріал;

v Цікаві завдання;

v Виконання творчих проектів;

v Конкурси, змагання.

v Презентації.

Презентація кола та його елементів.

         Я – коло, фігура, яка складається з усіх точок площини, рівновіддалених від позначеної точки. Цю точку називають центром кола.

         У віршованій формі мене представлено так:

                   Одну у собі точку маю,

                   Яку всі центром називають.

                   Від точок інших всіх моїх,

                   Що їх, як кажуть, повний міх.

                   На рівній відстані стоїть

                   Він вперто протягом століть.

                   Й стоятиме, допоки світ,

                   Мільйони літ, мільярди літ.

          Я маю відрізки, наприклад:

Відрізок, що сполучає центр кола з будь-якою точкою кола, називається радіусом.

Радіус  - у перекладі з латини, означає «промінь».

Відрізок, що сполучає дві точки кола і проходить через центр кола, називають діаметром.

Слово «діаметр» походить від грецького «діаметрос», що означає «поперечник».

         Знання учня будуть міцними, якщо вони придбані не однією пам’яттю, не завчені механічно, а є продуктом власних міркувань і проб, і закріпилися в результаті його власної творчої діяльності над навчальним матеріалом.

         У популярній сьогодні книзі «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» цитуються слова китайського філософа Конфуція, сказані більш ніж 2400 років тому:

                                      Те, що я чую, я забуваю.

                                      Те, що я бачу, я пам’ятаю.

                                      Те, що я роблю, я розумію.

         Якщо трохи змінити слова великого китайського педагога, можна так сформулювати кредо навчання:

                                      Розкажи – і я забуду,

                                      Покажи – і я запам’ятаю,

                                      Дай мені діяти самостійно – і я навчусь.

         Наш мозок нагадує комп’ютер, а ми – користувачі. Щоб комп’ютер запрацював, його потрібно увімкнути. Саме так необхідно «увімкнути» й мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається.

 IV. Висновки.

         У світлі вимог до школи, коли перед вчителем стоїть завдання навчити кожну дитину самостійно вчитися, особливого значення набуває питання про розвиток їх пізнавальних інтересів, активного, діяльного ставлення до навчального процесу. При цьому не менш важливою вимогою є зниження психічних і фізичних перевантажень школярів.

         Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

1.     вивчення і теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури;

2.     дослідне навчання, що включає підбір, виконання, аналіз письмових робіт учнів; діагностування їх результатів.

Основним у методичних рекомендаціях з розвитку пізнавальних інтересів на уроках математики є навчання математиці. Виділені методи мають можливість розвивати мотивацію пізнавальної діяльності учнів, роблять сприйняття більш активним, емоційним, творчим.

Працюючи над проблемою підвищення зацікавленості та потреби до навчання, проаналізувала методи та прийоми, що мають бути ефективними для досягнення загальновизнаної мети навчання.

         Систематичне використання виділених методів на різних етапах вивчення різного за характером математичного матеріалу є ефективним засобом розвитку пізнавальної діяльності школяра, позитивно впливає на підвищення якості знань, умінь і навичок учнів, розвиток розумової діяльності.

         Отримані такі висновки:

v Перелічені методи, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів, повинні включатися в навчальний процес в тісному зв’язку з іншими прийомами навчальної роботи.

v Вчителю необхідно продумувати методику роботи з усіма учнями на уроці.

v Вчителю потрібно вміти організовувати роботу так, щоб зацікавити дітей навчальним матеріалом.

Теоретичною базою розробки методичних рекомендацій послужили використані джерела літератури.

У ході розробки методичних рекомендацій були реалізовані поставлена мета і завдання.

Гіпотеза дала позитивний результат.

         В подальшій роботі над цією темою планується поширення використання методів та прийомів підвищення пізнавального інтересу учнів та розвитку в них потреби самостійно добувати знання, самостійно вчитися впродовж життя. Тому перспективним напрямком визначаємо вивчення та впровадження цього питання з метою розвитку особистості, вільно адаптованої у сучасному суспільстві.

         Тому, ми вважаємо, що дані методичні рекомендації передбачають:

1.     використання їх учителями математики середньої школи;

2.     розвитку пізнавального інтересу учнів до уроків математики;

3.     підвищення якості засвоюваних знань розширення їх і поглиблення.

V. Список використаних джерел.

1.     Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Математика в школі. – 2004. - № 2. – с. 2.

2.     Губа Л.А. Нетрадиційні уроки математики. – Х.: Вид. група Основа, 2005 – с. 96.

3.     Банк інноваційних педагогічних технологій / Автор-упорядник: Л.В.Галіцина. – К.: Шк. світ, 2012. – с. 104 – (Бібліотека «Шкільного світу»).

4.     Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П.Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – с. 176 – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

5.     Єгорова Л.І. Створення ситуації успіху на уроці. // Математика в школі. 1996, № 6. – с. 3-5.

6.     Ахметгалієва А. Мотивація діяльності на уроках математики. // Математика в школі. 1996, № 2 – с. 55-60.

7.     Ситникова Т.В. Прийоми активізації учнів в 5-6 класах. // Математика в школі. 1993, № 2 – с. 24.

8.     Архіпова Т. Розв’язування красивих задач з геометрії для активізації пізнавальної діяльності учнів. // Математика в школі. – 2003. - № 7. – с. 16-18.

9.     Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.: [наук.-метод. посібник] / О.І.Пометун, Л.В. Пироженко: За ред. О.І.Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

10.                       Підгребня Н. Інноваційні технології навчання й виховання – засіб розвитку творчої активності учнів // Завуч. – 2008. - № 29. – с. 3-7.